Публікаціїї творчих робіт учнів

Засновник журналу: В’юник Максим Вікторович.

Редакційна колегія:

Г олова редакційної колегії: Курцев Олексій Юрійович - Голова ГО ВСБ «Еліта нації».

Заступник редакційної колегії: Автухов Костянтин Анатолійович - к.ю.н. (кримінальне

право та кримінологія; кримінально-виконавче право).

Відповідальний секретар: Перепелиця Сергій Іванович - к.ю.н. (кримінальний процес та

криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність).

Члени редакційної колегії:

Булгаков Артур Олександрович.

Васильєв Євген Олександрович - к.ю.н. (теорія та історія держави і права).

Комаров Олександр Дмитрович.

Головний редактор: В’юник Марина Сергіївна.

Заступник Г оловного редактора: Фесюн Михайло Сергійович.

Дизайн та комп’ютерна верстка: «Студія дизайну братів Бондарів».

КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ

61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77, каб. 116.

e-mail: de.lege.ferenda.ua@gmail.com

тел. +38 (098) 351-99-69 (дзвінки приймаються з 10.00 год. до 20.00 год.).

Наші сторінки в соціальних мережах:

www.vk.com/sciencedlf

www.facebook.com/sciencedlf

В Юридичному науковому електронному журналі «De lege ferenda» (в перекладі з

латині - з точки зору законодавчої пропозиції. Загально вживане: право як воно має бути.)

публікуються статті проблемного характеру, які висвітлюють актуальні проблеми та питання

юридичної науки та практики, пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства,

досягнення правової науки зарубіжних країн та тенденції розвитку юриспруденції в цілому.

Ціль журналу - підвищення рівня юридичної науки, а також створення дискусійного

майданчика для аналізу й висвітлення останніх досягнень юридичної науки та нововведень

практики, вільного обміну думками через публікацію відповідних наукових матеріалів.

Основні завдання:

> стимулювання наукових дискусій;

> опублікування матеріалів щодо найбільш актуальних питань теорії права та практики;

> сприяння реформі юридичної освіти, розвитку освітнього процесу, у тому числі

розробці нових освітніх курсів, програм;

> участь у розширенні співробітництва вітчизняних і закордонних учених- правників,

викладачів, практиків та молодих науковців;

> залучення молодих учених і викладачів у наукове життя й професійне співтовариство;

> організація круглих столів, конференцій, читань та інших заходів.

Цільова аудиторія: науковці-правники, викладачі, аспіранти, здобувачі, студенти-

юристи, практики (судді, прокурори, адвокати, працівники органів МВС України,

юрисконсульти, державні службовці і всі, кого цікавить правова тематика).

ЗМІСТ

Гарбуз К. С. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ В СІМ’Ї....................................................5

Кшемінська В. С. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО.........................9

Миславський І. В. БЮДЖЕТНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ

В УКРАЇНІ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ............................................................11

Сарибекян Ю. А. НАРУШЕНИЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА ВО ВРЕМЯ

ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ..............................................................................15

Устенко А. Г. СУЧАСНІ МАРПЛ І ШЕРЛОК................................................18

Бабич Є. С. ШЛЮБНИЙ КОНТРАКТ В СУЧАСНОМУ СВІТІ.................21

Барабаш А. П. ДЕРЖАВА - ЦЕ УНІВЕРСАЛЬНА ПОЛІТИЧНА

ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА...............................................26

Бережна О.Ю. ПРАВА МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ...........................31

Бігун І. М. ПЕРЕДОВИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ

ПРОКУРАТУРИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН.................................................33

Біліченко А. В. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО. СІМЕЙНЕ ПРАВО..............................36

Біда Ю. Б. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ....................................38

Божик А. В. РОЛЬ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОГО

ПРАВА В ЗБЕРЕЖЕННІ СУВЕРЕНІТЕТУ ДЕРЖАВИ......................41

Борохович О. Г. ПРАВО І ЗАКОН......................................................................45

Бучко Н. В. ГРОМАДЯНСЬКА НЕПОКОРА ЯК ОДНА

З ФОРМ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ........................................46

Веремчук О. А. КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ............................................................. 49

Виниченко В. Е. НЕ ЗАЛИШАЙСЯ БАЙДУЖИМ ДО

НАВКОЛИШНЬОЇ СЕРЕДИ.....................................................................53

Гангур О. М. ПРАВОВЕ ТА МОРАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ІНСТИТУТУ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ...............................................55

Горбова Ю. О. ПРАВОВІДНОСИНИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ.........................60

Гордієнко К.О. СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ............................................. 64

Данильченко І. В. ДЕРЖАВА ТА ПРАВО.........................................................67

Дудко А. Г. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ЮВЕНАЛЬНОЇ

ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ.................................................................................71

Євдокимова С. С. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ

КОНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ..................................73

Жайворонок Н. О. СУЧАСНА НЕОБХІДНІСТЬ

ОРІЄНТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ТА ПРИВАТНИХ ФІНАНСІВ..............77

Захарчук О. В. ФОРМИ СПІВУЧАСТІ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ:

ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ.............................................................. 80

Іккол А. В. ПРАВОВА КУЛЬТУРА.................................................................... 84

Іскра М. І. РЕФОРМУВАННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА............ 87

Караван І. Р. СОЦІАЛЬНІ СИРОТИ.................................................................90

Кондратенко Б. С. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МОЛОДІ..............................92

Костецька Н. М. ВОДА -  ОСНОВА ЖИТТЯ.

(ДО ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ВОДИ)..........................................................94

Кравчук О. В. ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

НА ПІДЛІТКІВ І ПОШТОВХ ЇХ НА ЗЛОЧИН..................................98

Куртий О. М. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ -  ВИМОГА ГРОМАДСЬКОСТІ ЧИ

ПОТРЕБА ВЛАДИ?..................................................................................100

Кутіщева А. М. ГАРАНТУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО

ЛАДУ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО ЗАХИСТ................................................103

Леонова Ю. О. ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

НЕПОВНОЛІТНІХ.....................................................................................106

Марчак О. І. ПРИЙНЯТТЯ ПОД АТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ТА

НАСЛІДКИ ФІНАНСОВОЇ РЕФОРМИ................................................110

Мекшун Д. О. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ПРАЦІ МОЛОДІ. ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ТА

ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ....................................................................... 113

Миславський І. В. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ В

УМОВАХ СПРОЩЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ:

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ............................................................. 116

Миславський І. В. РОЗВИТОК ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ ПІСЛЯ

СУДОВОЇ РЕФОРМИ ПІСЛЯ 1864 РОКУ........................................... 120

Мітін А. А. ДОСТУПНІСТЬ ПРАВОСУДДЯ ТА ГАРАНТІЇ

ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ....................................................................................123

Ніконова А. А. ПАТРОНАТ ЯК ФОРМА ВЛАШТУВАННЯ

ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО

ПІКЛУВАННЯ............................................................................................ 126

Новак Ю. І. ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА,

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА................................................................................ 130

Очкусь Д. О. ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВА НА ЛЮДСЬКУ

ГІДНІСТЬ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ТА ЗАКОНОДАВЧЕ

ЗАКРІПЛЕННЯ...........................................................................................134

Підлісна І. М. ПІДМІНА ДИТИНИ, ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ

ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ................................................... 140

Платонов А. А. СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ...................142

Подоляка Т. О. ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ:

СУЧАСНІ РЕАЛІЇ...................................................................................... 146

Полець В. Ю. РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ В УКРАЇНІ...........149

Пуляєва А. П. РОДИНА ЯК ЗМЕНШЕНА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВИ..............152

Пученко А. С. ТРАДИЦИЯ РИМСКОГО ПРАВА..........................................154

Ростоцький В. В. КОРУПЦІЯ ЯК ГАЛЬМО СОЦІАЛЬНОГО

ПРОГРЕСУ В УКРАЇНІ............................................................................ 157

Сафонова А. О. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ В ПОГЛЯДАХ

НА ІСТОРІЮ ДЕРЖАВИ..........................................................................161

Сінченко А. А. ТЕНДЕНЦІЯ ОМОЛОДЖЕННЯ

ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ ЯК МОРАЛЬНО-ПРАВОВА ТА

КРИМІНОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА........................................................ 166

Смоляк Х. Б. ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА,

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА................................................................................169

Соколова К. В. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН ЩОДО

ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНІИХ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ............ 173

Стаднік Є. А. КОЛІЗІЯ В ПРАВІ: ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ...............175

Старущенко А. Г. БРАК И СЕМЬЯ: ОБЩЕЕ И ОТЛИЧНОЕ...................177

Стефанович О. О. БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ............................................ 180

Терлецька С. С. КОРУПЦІЯ І ЇЇ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ...........................183

Тещинський О. С. ПОБУТОВЕ НАСИЛЬСТВО НАД

НЕПОВНОЛІТНІМИ.................................................................................185

Тищенко О. С. «СОНЯЧНИЙ» КАМІНЬ -  «МАРСІАНСЬКІ»

ПЕЙЗАЖІ..................................................................................................... 187

Узлова Є. С. ЗМІНА ФОРМ ПРАВЛІННЯ В НЕЗАЛЕЖНІЙ

УКРАЇНІ ТА СУЧАСНА ФОРМА ЇЇ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ....191

Федан М. В. ТРУДОВЕ ПРАВО В МЕЖАХ СОЦІАЛЬНОГО

ЗАХИСТУ..................................................................................................... 194

Фіщук Т. Г. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ.........................196

Фока А. Р.ПРАВОВІ ОСНОВИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

ЗМІН КЛІМАТУ....................................................................................... 199

Ходосенко І. С. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА................................................................204

Чернега Ю. І. «ПРОБЛЕМИ ПРАЦІ ЖІНОК В УКРАЇНІ».........................207

Юрко Е. В. БУЛІНГ: ПІДЛІТКОВЕ НАСИЛЬСТВО В ШКОЛІ...............209

«ЧОМУ МОЛОДЬ ЙДЕ В ЮРИСТИ?..............................................................213

ЯК СТАТИ УСПІШНИМ ЮРИСТОМ: ПОРАДИ БУВАЛИХ...................214

ПРАВОВА КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ МОЛОДІ.............................................217

Зверніть увагу! Опубліковані матеріали виражають позицію автора, яка може не збігатися з думкою редакції журналу.

Автори опублікованих матеріалів несуть відповідальність за точність наведених фактів, цитат, статистичних даних, власних назв, географічних назв та інших відомостей, а також за те, що в матеріалах не містяться дані, що не підлягають відкритій публікації. Нормативно-правові акти, розміщені у журналі, є неофіційною інформацією. Передрук матеріалів, надрукованих у журналі, можливий лише з посиланням на журнал.

Миславський І. В., учень 10 класу

Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 162

Харківської міської ради Харківської області

БЮДЖЕТНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ:

ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Децентралізація бюджетної системи є дуже складним процесом, необхідність проведення якого пояснюється багатьма причинами і породжує багато наслідків. Реформування бюджетної системи України дозволить збільшити незалежність органів місцевого самоврядування від органів державної влади у сфері реалізації ініціатив, вивільнити додаткові кошти для реалізації функцій делегованих органами місцевого самоврядування, надати місцевим бюджетам більш гнучкої структури необхідної для швидкого реагування в умовах ринкової економіки, покращення якості публічних послуг, які надаються громадянам на місцевому рівні. Метою цього дослідження є розробка механізму проведення бюджетної децентралізації, визначення позитивні та негативні наслідки даної реформи. Ця тема досліджувалася такими вченими як: А. С. Пилипенко, С.О. Ежов-Маряев, Т. Сало, О. Шевченко. О. Шевченко зазначив, що децентралізація бюджетної системи необхідна для повноцінного розвитку місцевого самоврядування, яке відповідно до розділу ХІ Конституції України визнається і діє на території України, вказав, яким чином децентралізація дозволить покращити якість управління регіонами, навів досвід європейських країн. Т. Сало розглянув поняття децентралізації та її види, визначив причини, як уповільнюють процес децентралізації. А. С. Пилипенко і С. О. Ежов-Маряев дослідили рівень наукової розробки цієї проблеми в Україні. Але в працях цих вчених не зазначено які зміни необхідно внести до бюджетного законодавства, і яким чином провести децентралізацію на практиці. Нині тема децентралізації активно обговорюється, існує багато прихильників та противників децентралізації. Головні аргументи противників бюджетної децентралізації полягають у тому, що через провадження децентралізації зменшиться рівень життя людей в окремих регіонах, не буде достатніх фінансових ресурсів для формування Державного Бюджету, а отже не буде можливості фінансувати пенсії, зарплатні, стипендії переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад. Наведемо контраргументи. Як ми знаємо, головним джерелом формування будь якого бюджету є податки та збори. І вирішити проблему недостатньої кількості фінансових ресурсів для формування місцевих бюджетів можна, як що узгодити процес децентралізації разом із процесом спрощення податкової системи. Відповідно до статей 9, 10 Податкового Кодексу в Україні існують 18 загальнодержавних, та 5 місцевих податків та зборів. Загальнодержавні податки та збори слугують джерелом формування Державного Бюджету України, місцеві податки та збори формують місцеві бюджети. Для децентралізації бюджетної системи нам необхідно надати місцевим бюджетам додаткові джерела фінансування. Це можна зробити, як що під час спрощення податкової системи передати більшу частину загальнодержавних платежів на віданні місцевим бюджетам. Обґрунтованість такого рішення полягає у тому, що серед загальнодержавних податків та зборів існує багато вузько направлених платежів. Ці платежі справляються для здійснення певних цілей. Але, через те, що кошти з цих платежів йдуть до Державного Бюджету, вони можуть бути витрачені не за цільовим призначенням. Адже з Державного Бюджету фінансуються  численні проекти, на які можуть бути виділена частина цих коштів. А

як що ми залишимо ці платежі на місцевому рівні, то зможемо вирішити одразу дві проблеми. Поперше, ми заощадимо час, оскільки не будемо надсилати кошті до місця

формування Державного Бюджету, а одразу застосуємо їх за призначенням. По-друге, ми зможемо застосувати за призначенням 100% зібраних коштів. А для того, щоб забезпечити

застосування коштів зібраних з цих зборів за призначенням, пропонуємо створити спеціальні цільові фонди, які мають формуватися при місцевих

бюджетах. Пропонуємо перевести у спеціальні цільові фонди таки платежі: збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використанні лісових ресурсів, екологічний податок, та деякі інші. Це дозволить застосовувати кошти за цільовим призначенням, створить нові джерела формування місцевих бюджетів. Але ми не по­

винні забувати, що не можна збільшувати кількість прав, не збільшуючи кількість обов’язків. Ми знаємо, що з Державного Бюджету фінансується величезна кількість проектів, соціальних виплатів. І якщо ми переведи ми більшість платежів на місцевий рівень, то це позбавить Державний Бюджет можливості все це фінансувати. Тому необхідно передати більшу частину соціальних виплат, проектів, напрямів діяльності

на фінансування місцевими бюджетами. У віданні Державного Бюджету залишаться тільки фінансування пенсій, армії, зарплат, соціальних виплат, освіти, науки, промисловості, та медицини. Все інше можна покласти на місцеві бюджети. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Розділу ІІ «Державний Бюджет України», та до Розділу ІІІ «Місцеві бюджети» Бюджетного Кодексу України. Також проводячи бюджетну децентралізацію, необхідно пам’ятати, що в нашій державі існує багато дотаційних регіонів, які потребують більше коштів, ніж дають, а також прибуткових регіонів, які мають додаткові прибутки. Якщо ми децентралізуємо бюджетну систему, то найбільш розвинені регіони зможуть залишити більшість коштів на місцевому рівні. Це дозволить фінансувати багато місцевих проектів, розвивати інфраструктуру, істотно покращити рівень життя громадян. Але протилежна ситуація спостерігатиметься в дотаційних регіонах. Без додаткових коштів бюджети цих регіонів не зможуть фінансувати більшість проектів, виплат, що призведе до зменшення рівня життя, бідності населення. Але цю проблему можна вирішити, як що внести деякі зміни до Розділу ІУ «Міжбюджетні відносини» Бюджетного Кодексу України, а саме до статті 96. У цій статті зазначенні усі види міжбюджетних трансферів. Необхідно доповнити цю статтю новим міжбюджетним трансфером, а саме безвідсотковим кредитом. Тоді найбільш розвинені регіони зможуть надавати кредити дотаційним регіонам. Це призведе до кількох наслідків: появи можливості вкладати кошти у розвиток дотаційних регіонів з подальшою можливістю отримання прибутків; налагодження співпраці між регіонами; вирішення кризи, яка може виникнути в дотаційних регіонах, появи у дотаційних регіонів  додаткового стимулу для розвитку, наздогнати розвиненні регіони. Розглянемо зміни, які необхідно внести для формування місцевих бюджетів в умовах децентралізації. Необхідно, щоб органи місцевого самоврядування самостійно формували місцеві бюджети, та фінансові ресурси для утворення бюджетів, самостійно визначали напрямки витрачення цих коштів, розвивали місцеві ініціативи. Необхідно визначити відносини між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у сфері формування та виконання бюджетів місцевого рівня. Місцеві державні адміністрації не повинні втручатися в процес формування місцевих бюджетів. Їхня роль повинна полягати лише у виконанні бюджету, затвердженого органами місцевого самоврядування, та звітуванні органам місцевого самоврядування стосовно виконаної роботи. При цьому повноваження стосовно виконання бюджетів повинні делегуватися місцевим державним адміністраціям від

органів місцевого самоврядування. Децентралізація бюджетної системи України повинна проходити відповідно до таких принципів бюджетної системи як: єдність бюджетної системи, збалансованість, самостійність, повнота, та ін. [1, ст. 7]. Децентралізація

бюджетної системи надасть можливість реалізовувати місцеві ініціативи, зменшить залежність місцевих бюджетів від Державного Бюджету України, надасть органам місцевого самоврядування самостійність. Децентралізація збільшить довіру громадян до

бюджету, оскільки кошти залишатимуться на місцях, і громадяни знатимуть на що вони будуть спрямовані. Необхідно надати громадянам України вільний доступ до інформації, пов’язаної з планами розподілу та використанню коштів місцевими бюджетами. Також децентралізація дозволить Україні наблизитися до європейських країн. Адже Німеччина, Італія, Франція завдячують в своєму розвитку саме децентралізації бюджетної системи. Проте результат не буде помітний одразу. Спочатку Україні необхідно буде витримати кризу, пов’язану з переходом до нового типу бюджетної системи, потім пройде що найменше десять років, і лише тоді буде помітне результат. Підводячи підсумок, варто зазначити, що децентралізація бюджетної системи дозволить створити чіткі та прозорі взаємовідносини між місцевими бюджетами та органами виконавчої влади, збільшити рівень життя громадян, покращити ефективність діяльності органів місцевого самоврядування. У перспективі дослідження усіх аспектів цієї теми дозволить провести необхідні реформи з максимальною ефективністю.

Фінансове право

Миславський І. В., учень 10 класу

Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 162

Харківської міської ради Харківської області

ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ В УМОВАХ СПРОЩЕННЯ

ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Постановка проблеми:

Спрощення податкової системи є дуже складним процесом для

якісного проведення якого необхідно ґрунтовно переробити існуюче

податкове законодавство. Подолання усіх недоліків та колізій Податкового

Кодексу є дуже важливим, тому що від податкової політики у сфері

спрощення податкової системи залежить економічний та соціальний

розвиток України в умовах ринкової економіки. Адже головним

інструментом, який застосовує держава для регулювання економічних

відносин є податок. Метою цього дослідження є визначення суті спрощення

податкової системи та виділення основних недоліків Податкового Кодексу,

які необхідно виправити. 

Аналіз  останніх  досліджень:

Питання спрощення податкової системи досліджувалося вченими: К. О.

Андрієнко, Т. І. Єфименко, Л. В. Кузик, О. В. Музиченко, О. Я. Мельник, Л.

І. Радул, В. І. Ревун. К. О. Андрієнко Зазначила, що в умовах сучасної

економічної ситуації необхідно вдосконалювати податкову політику,

визначила її проблеми та шляхи вдосконалення [1]. Л. В. Кузик надав

визначення терміну податкової політики, визначив напрями її формування

[4]. Л. І. Радул проаналізував основні фактори, що справляли вплив на

становлення податкової системи України, визначив сучасний

 стан

податкової системи [7]. Т. І. Єфименко вказав основні напрями модернізації

податкової системи [2]. О. В. Музиченко, та О. Я. Мельник дослідили

тенденції розвитку провідний європейських країн [5]. І. В. Ревун розглянув

шляхи модернізації податкової системи на практиці [8]. Але комплексного

2

дослідження основних недоліків Податкового Кодексу у сфері спрощення

податкової системи ще не зроблено. 

Матеріали дослідження:

На початку визначимося із термінами.  Так, багато науковців вважають,

що податкова система – це сукупність усіх загальнодержавних та місцевих

податків і зборів, а також  усіх суспільних відносин, що вникають у процесі

справляння податків і зборів, суспільних відносин у сфері податкового

законодавства, суспільні відносини у сфері формування контролюючих

органів, суспільні відносини, які виникають у процесі притягнення

працівників контролюючих органі до юридичної відповідальності [2, с. 10-

11]. Отже, спрощуючи податкову систему, ми маємо спрощувати процес

справляння податків і зборів, реформувати контролюючи органи відповідно

до європейських стандартів, реформувати передбачені Податковим Кодексом

податки і збори, вносити зміни до самого Податкового Кодексу.  

Розпочнемо із системи податкова і зборів. Зараз в Україні існує 18

загальнодержавних [6, ст. 8] і 5 місцевих [6, ст. 9] податків і зборів. Але ця

система занадто велика, громадяни сплачують забагато платежів. Які це

викликає

проблеми?

По-перше,

це

розвиток

тіньової

економіки,

недоотримання коштів державою, розвиток корупції з боку контролюючих

органів. Але зменшуючи кількість податків не повинні забувати про право

соціального забезпечення. Так з Державного Бюджету, який поповнюється з

податків та зборів, фінансується армія, виплачуються пенсії, стипендії,

зарплати. Тому, зменшуючи кількість податків, ми зменшуємо розмір цих

виплат. Яким чином це виправити? Розглянемо досвіт Швеції, країни яка має

одну з найбільш досконалих податкових систем. Податкова система Швеції

складається лише з 6 податків та зборів: ПДВ, податок на прибуток

підприємств, податок на доходи фізичних осіб, акцизний податок, податок на

майно, соціальний внесок. Але грошей находить до бюджету набагато більше

ніж в Україні. Це пов’язано з тим, що при формуванні податкової системи

Швеції  враховувалися основні характеристики податку: ставка податку, база

3

оподаткування, об’єкт оподаткування. До того ж на місцевому рівні існують

місцеві податки та збори, кошти з яких не надходять до Державного Бюджету

Швеції, а витрачаються на здійснення місцевих проектів. Отже, застосувавши

цей досвід на Україні, ми створимо більш досконалу податкову систему.

Пропонуємо виключити більшість платежів з  податкової системи. Залишимо

лише кілька основних. Але ці платежі будуть вдало розробленні, тобто буде

вдало обраний об’єкт оподаткування, чітко визначена база оподаткування,

розрахована ставка податку. При цьому податкове навантаження (податковий

тиск) на платника збережеться, але збільшиться ефективність справляння

податків і зборів. Виключити з податкової системи необхідно ті платежі, які

за своєї суттю не є податками і зборами. Виключаються усі платежі, які не

підходять під визначення термінів податок і збір.  Їх можна включити до

спеціальних цвілевих фондів. Обсяг коштів, що надходитиме до Державного

Бюджету України не зміниться. 

Розглянемо спрощення податкового механізму. Податковий механізм –

Це процес справлянні податків і зборів. Його ефективне реформування

полягає перш за все у спрощенні процесу подання декларацій, зменшені

рівня бюрократизації контролюючих органів. Для цього необхідно

розширити Податковий Кодекс, доповнивши його нормами процесуального

права, які б краще встановлювали процес справляння податків і зборів,

процесу складення і подання декларації. 

Інша проблема – подолання недоліків податкового законодавства у

сфері

відповідальності

працівників

контролюючих

органів.

До

контролюючих органів належать державна податкова служба, та митні

органи [6, ст. 41]. Відповідно до норм Податкового Кодексу працівники

контролюючих органів притягуються до фінансовою, адміністративної,

кримінальної відповідальності. Але механізм притягнення правопорушника

до юридичної відповідальності читко не сформовано, через що працівники

контролюючих органів почувають себе у безпеці і розвивається корупція. Ще

однієї проблемою є наявність колізії між нормами Фінансового Права, що до

4

фінансової відповідальності і статтею 61 Конституції України [3]. Так у

Податковому Кодексі сказано, що існує два види стягнень за порушення

податкового законодавства, а саме: штраф та пеня. Ці стягнення можуть

застосовуватись одночасно і не залежно одне від одного. Тобто особу можуть

притягнути і до сплати штрафу і до сплати пені за вчинення одного

фінансового правопорушення. А в статті 61 Конституції України сказано, що

ні хто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного

виду за одне і те саме правопорушення. Отже, необхідно виправити цю

жахливу колізію, а також чітко сформувати механізм притягнення

працівників контролюючих органів до юридичної відповідальності. 

Розглянемо інші істотні недоліки Податкового Законодавства, які

необхідно виправити для ефективного спрощення податкової системи.  Перш

за все, головними недоліками є те, що в Податковому Кодексі наявні

численні колізії.  Під час його розробки кожен розділ розробляли окремо, не

узгоджуючи з розробкою інших розділів. Через це вийшов кодифікований

акт, який складається з багатьох розділів, які не тільки не узгоджуються, а й

можуть навіть заперечувати один одному за змістом. Через це кожного року

доводиться редагувати Податковий Кодекс, випускаючи його нову редакцію.

Але під час переробки Податкового Кодексу законодавець допускає одні й ті

самі помилки, ліквідовуючи одні колізії він може випадково створити інші.

Це створює велику проблему для платників податків і зборів, які вимушені

постійно пристосовуватись до змін у Податковому Кодексі. Також, як що ми

детально розглянемо структуру Податкового Кодексу, то побачимо, що

порушена його цілісність. Порушений пандектний принцип побудови

законодавства (кодифікований акт складається з загальної та особливої

частини). В той час як у Податковому Кодексі існує кілька загальних, та

кілька особливих частин, які чергуються між собою. Це значно ускладнює

тлумачення та розуміння Податкового Кодексу. У багатьох науковців

викликає обурення зміст І розділу Податкового Кодексу. Цей розділ містить

багато зайвих за змістом положень. Наприклад, стаття 14 Податкового

5

Кодексу. Ця величезна за обсягом стаття включає у себе багато термінів,

давати визначення яких не має сенсу. Наприклад термін «пиво». Розв’язати

цих колізій, та видалення з Податкового Кодексу з зайвої інформації

можливо лише у разі глибокої кардинальної переробки Податкового Кодексу. 

Висновок:

Виходячи з цього дослідження, варто зазначити, що Податкове

Законодавство на сьогодні має деякі недоліки, без виправлення яких не

можна провести ефективні реформи у сфері податкової системи. Подальша

наукова розробка цього питання надасть можливість виявити та виправити

усі недоліки вітчизняного законодавства для якісної модернізації усіх частин

податкової системи.  

Література:

1. Андрієнко К. О. Актуальні проблеми податкової політики. Режим

доступу : http://intkonf.org/andrienko-ko-aktualni-problemi-podatkovoyi-

politiki/ 

2. Єфименко Т. І. Основні напрямки трансформації податкової системи

в Україні // Фінанси України. – 2007. – № 9. – С. 10-11.

3. Конституція України. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 59 с.

4. Кузик Л. В. Основні стратегічні цілі та завдання податкової політики

у сфері малого бізнесу // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. –

№ 20.13. – 194-200. 

5. Музиченко О. В., Мельник О. Я. Тенденції розвитку податкових

систем країн-членів Європейського Союзу // Зовнішня торгівля. –

2007. – 136 с.

6. Податковий Кодекс України. – Х.: «Право», 2014. – 530 с. 

7. Радул Л. І. Проблеми реформування податкової системи України.

Режим

доступу:

http://intkonf.org/radul-li-problemi-reformuvannya-

podatkovoyi-sistemi-ukrayini

8. Ревун В. І. Про реформування й модернізацію податкової системи //

Фінанси України. – 2007. – № 6. – С. 33.

Історія та теорія держави та права, філософія права

Миславський І. В., учень 10 класу

Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 162

Харківської міської ради Харківської області

РОЗВИТОК ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ ПІСЛЯ СУДОВОЇ

РЕФОРМИ ПІСЛЯ 1864 РОКУ

Постановка проблеми:

На сьогодні професія юриста є однією з найбільш популярних та

потрібних у суспільстві. Через це люди, які хочуть опановувати

юриспруденцію мають отримати ґрунтовну юридичну освіту. Саме тому

постає питання стосовно необхідності постійного вдосконалення якості

вищої юридичної освіти, для того щоб вітчизняні університети могли

конкурувати з провідними вищими начальними закладами світу. Найкраще в

цьому випадку застосовувати історичний досвід. Метою цього дослідження є

виявлення змін, які відбулися в галузі освіти після Судової Реформи 1864

року, для подальшого застосування отриманої інформації. 

Аналіз досліджень:

Хоча ця тема є дуже цікавої, але на жаль в Україні вона не досліджена. Але

в часи Російської Імперії дослідженню наслідків Судової Реформи у сфері

юридичної освіти були присвяченні певні наукові дослідження. В.М. Гессен,

В. Ф. Дерюжинський, С. М. Кукранов, Г. О. Шершеневич опублікували

наукові роботи, в яких дослідили зміни вищій юридичній освіті з різних

сторін. В.М. Гессен зазначив основні позитивні моменти в існуючий тоді

лекційній системі [1]. Г. О Шершеневич визначив напрямки подальшого

реформування викладання на юридичних факультетах [7]. В. Ф.

Дерюжинський визначив