Допомагаючи учням піднятися на гору,

я сама наближаюся до її вершини

Наша країна переживає значні зміни, відбувається перебудова держави з новою соціальною, економічною і правовою структурою. Відбувається також формування якісної нової системи освіти.

Реформування загальної середньої освіти передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизацію, переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, розвитку його пізнавальної активності. Зі зміною пріоритетів в освіті іншим стає ставлення до учня: оскільки він володіє здатністю до саморозвитку і самовдосконалення. Інтерес школярів до навчання є визначальним чинником у процесі оволодіння ним знання.

Великі педагоги-класики всіх часів підкреслювали першорядне значення в навчанні інтересу, любові до знань. Учень має не лише брати активну участь у процесі сприймання та засвоєння знань, а й мати стосовно них власну позицію, бути спроможним застосовувати вивчене на практиці, творчо переосмислювати, співвідносити здобуті результати з перспективами свого майбутнього.

Актуальність досвіду полягає в реалізації сучасного замовлення, забезпечення умов для самореалізації особистості, відповідно до їх здібностей, суспільних та власних інтересів, створення умов для практичного застосування знань у подальшому житті учнів.

За інноваційним потенціалом даний досвід є комбінований, що полягає у конструктивних поєднаннях відомих ідей, підходів та форм роботи.

Вчення, будучи відбивною перетворюючою діяльністю, спрямоване не тільки на сприйняття навчального матеріалу, але і на формування ставлення учня до самої пізнавальної діяльності, що є особливою значущістю досвіду.

Мета досвіду – створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень буде інтелектуально спроможним та відчує свою успішність, буде здатним до взаємодії та діалогу це.

Завдання досвіду є розуміння цінностей і принципів, на яких ґрунтується правова система під час застосування інноваційних технологій для розвитку пізнавальної активності учнів.

При наявності пізнавальної активності у навчально-виховному процесі навчання стає близькою життєво значущою діяльністю і стає основою позитивного ставлення учнів до навчання, де в учнів постійно виникають питання, відповіді на які він активно шукає.

Проблемою розвитку пізнавальних процесів учнів переймалися такі вчені, як: Л.С.Вигодський, О.М.Леонтьєв, Л.С.Сахаров, О.М.Соколов, Ж. Піаже, С.Л.Рубінштейн та інші. Ними були розроблені різні методики і теорії формування пізнавальних процесів.

Успішний розвиток пізнавальних процесів у навчальній діяльності, а саме на уроках правознавства, спонукає до пошуку більш сучасних засобів і методів навчання – що є основною ідеєю досвіду.

Існує багато різноманітних інноваційних форм і методів, які можна використовувати в процесі навчання. Хочу виділити основні 4 групи, які найефективніші при використанні на уроках правознавства.

1.Інтерактивні технології кооперованого навчання.

До них можна віднести роботу в парах, трійках, «акваріум» - обговорення протягом 3-5 хвилин проблемної правової ситуації групою учнів, яка знаходиться в центрі, погодження або непогодження інших груп з думкою «центру», обмін груп місцями.

2.Технології колективно – групового навчання.

З них частіше можна використовувати технологію «мікрофону», яка надає можливість кожному, по черзі, але швидко, висловити свою думку чи пропозицію.

3.Технології опрацювання дискусійних питань.

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона сприяє розвитку критичного мислення учнів, формує навички аргументації, та відстоювання своєї думки.

Одним із найскладніших способів обговорення дискусійних проблем є дебати. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває особливої гостроти, учням потрібно довше готуватися, публічно обґрунтовувати свою точку зору, її правильність.

4.Технології ситуативного моделювання.

Останнім часом в організації ділової гри відбувається зміщення акцентів з драматизації на її внутрішню сутність. Тепер гра контролює введення емоцій, надає можливість висловити свої думки, а саме поняття замінюється словами «імітація», «симуляція».

Вони допомагають мені:

• навчити дитину вчитися і розвиватися;
• розвивати інтелектуальні здібності дитини: її мислення, пам’ять, увагу, уяву;
• забезпечити учням можливість набувати навчальних, артистичних, етичних і практичних навичок для успішної майбутньої діяльності в демократичному суспільстві;
• допомогти учневі реалізувати свій творчий потенціал та бути у постійному пошуку;
• виховати людей, що вчитимуться все життя;
• формувати в учнів навички спілкування та співробітництва й виховувати ті людські якості, вміння, які необхідні в спілкуванні й спільних справах.

Аналіз особистого досвіду дозволив виявити такі труднощі:

• при моделюванні уроку добір конкретної технології до певного навчального матеріалу;
• відмова від традиційних методик і запровадження інноваційних.

Основним шляхом подолання вказаних вище труднощів є відвідування педагогічних нарад, засідань районних методичних об'єднань, семінарів-практикумів у формі ділових ігор,тренінгів, та використанням інноваційних технологій, тобто самоосвіта педагога.

Практичним значенням досвіду є посилення мотиваційного компонента творчої продуктивної діяльності здібних та обдарованих учнів.

Працюючи над темою «Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках правознавства шляхом впровадження інноваційних форм і методів навчання» можна прослідкувати динаміку успішності учнів на уроках правознавства та в позаурочний час.

Досвід роботи активно розповсюджується. Проводяться семінари, майстер-класи для вчителів школи, району, для студентів-практикантів ХНПУ ім. Г.С.Сковороди факультету «Історії та правознавства», видаються роботи у науково-методичному журналі «Історія та правознавство» видавничої групи «Основа».

Отже, забезпечення максимального розвитку пізнавальних інтересів особистості можливо лише за умов поєднання творчої активності учителя, учнів та успішного використання інноваційних технологій.