ТЕМА: ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА.
ЗАПОРОЗЬКА СІЧ.
ДЕВІЗ: «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА
ПЕРЕВОДУ!»
Мета. Розширити знання учнів з життя запорізького козацтва. Виховувати повагу до героїки наших предків, любов до рідного краю.
Вчитель. З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого, другий – сучасного, а третій майбутнього». Зображення «дерева життя» зустрічаються на каменях далеких часів і свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок “трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію.
Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Гоголь писав: «Так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»
Я запрошую всіх побувати у 16 – 18 ст. і зайти до козацьких куренів.
Спробуйте замислитися над змістом слова «козак». Що пробуджує у вашій уяві це слово?
Учень. У нашій уяві спалахує образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей. Ми чули про них із козацьких пісень, уявляємо їх за картиною Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та за мультфільмом про козаків – побратимів.
Учитель. Нам хотілося б, аби ваші знання про козаків – вірних синів народу – стали повнішими, щоб ви відкрили для себе зміст їхніх заповітів і джерела мужності.
- Де і як жили запорізькі козаки?
1-й учень. Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром та Південним Бугом. Особливо їх приваблював Дніпро – священна й заповітна ріка. Наші предки слов’яни називали Дніпро Славутою, тобто слов’янською рікою, хоча в слові тому крилося, може й інше: славна ріка. Козаки любовно називали Дніпро своїм братом, а лоцмани – козацьким шляхом. Унікальною особливістю ріки були її знамениті пороги – пасма кам’яних скель, що вивищувалися над водою до 5 метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Січ і стала називатися «запорозькою», що була за порогами.
2-й учень. Нижче Хортиці Дніпро широко розливався, вбирав у себе великі і малі річки, сам розгалужувався на рукави, утворюючи численні острівці. То було справжнє царство плавнів. Козаки дуже любили цю місцину і називали її Великим Лугом. Великий Луг, як і дніпровські острови, давав козакам надійний прилисток від ворогів. Недаремно народилося прислів’я: “Січ – мати, а Великий Луг – батько, отам треба умирати».
(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…», показуються слайди з видами Дніпра, острова Хортиці, козацьких кошів, Великого Лугу).
3-й учень. Великий Луг знаходився у серці козацьких земель, які давали все, що було потрібне для життя: м’який клімат, родючі землі, зелений океан степових рослин, переповнені рибою озера та ріки.
Зі спогадів очевидців: «Поверхня землі настільки родюча, що зорона земля дає рослини, які годують людей. Диких звірів – зубрів, диких оленів – таке багатство, що на них полюють лише заради шкіри, а з м’яса їдять найкращі шматки. Птахів така сила, що навесні хлопці відправляються за ними і назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів, лебедів».
- РОЗПОРЯДОК ДНЯ НА СІЧІ.
1-й учень. Козаки кожного куреня за загальним сигналом вставали до схід сонця та йшли на річку купатися, незважаючи на пору року. Після цього сідали за стіл у курені снідати. На сніданок подавалася соломаха – житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. За звичаєм, осавул, суддя та інша військова старшина їли теж із козаками, а кухар їв стоячи. Після сніданку всі йшли на заутреню молитву до січової церкви, потім прали одяг, лагодили зброю, човни, укріплення. Козаки вправлялися верхи на конях, змагалися у стрільбі, фехтуванні, доланні рівчаків та перешкод, билися на шаблях до «першої крові» часто змагалися цілими куреням и. У січовій школі в цей час молодих козаків навчали письму, церковному читанню, хоровому співу, музиці, танцям.
(Виконується танець «Гопак»).
2-й учень. Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом козаки йшли обідати. На обід подавалися – тетеря – зварене пшоно аби житнє борошно на квасі, варена або печена риба, мед пиво і брага, галушки, юшка з риби, що називалася щербою, куліш із салом, баранина, дичина. Після обіду співали пісні, думи, слухали розповіді й гру кобзарів.
3-й учень. За розпорядженням курінного отамана частина козаків готувалася до виконання службових обов’язків у фортеці, а також за її межами.
Надвечір дзвонили дзвони січової церкви, закликаючи козаків на молитву. У церкві всіх зачаровував хор січової школи, який складався з хлопчаків – підлітків. Після молитви козаки йшли в курені вечеряти. На вечерю подавали гречані галушки з часником або щербу. Після вечері хто грав на скрипці, сопілці, бандурі, а хто співав пісень. Через деякий час, за винятком вартових, Січ занурювалася у сон.
- ЯК ВОЮВАЛИ КОЗАКИ.
1-й учень. Але не подумайте, що жили козаки, як у раю. Із-за кожного дерева, куща, ярка на них чекала небезпека. Починаючи з 16-го століття, не минало й року, щоб татари не здійснювали набігів на Україну. Роки з 1515 до 1671 позначені страшними набігами кочовиків. Татари забирали в неволю десятки тисяч християн. На торговиці люди люди дивувалися: «Хіба там ще є люди?» Страшною була доля невільників: жінок і дітей віддавали багатіям для роботи та на втіху, а чоловіків заковували в кайдани на галерах, і вони змушені були проводити все своє життя на лавці біля весла. Ось і стали козаки своєрідними прикордонниками, які попереджували людей про небезпеку й першими вступали в бій з людоловами.
2-й учень. Понад 400 років народ прославляє у пісні відважного лицаря Байду. А історики довели, що його прототипом була реальна людина – Дмитро Іванович Вишневецький, князь, гетьман, засновник Запорізької Січі, один з перших організаторів українського козацтва.
3-й учень. Вагомою причиною виникнення козацтва була експлуатація селян панами. Від них вони утікали на вільні землі й ставали козаками.
Учитель. Як же ставали козаками?
(Ставиться сценка «Як приймали у козаки»).
Кошовий. Гей, побратими, а хто це до нас на Січ забрів?
Козак – писар. Та це, батьку, чолов’яга у козаки проситься!
Кошовий. Нумо, підійди ближче, чоловіче! Звідкіля ти такий?
Парубок. З Тверської я, батьку.
Кошовий. У бога віриш?
Парубок. Вірю.
Кошовий. Горілку п’єш?
Парубок. П’ю.
Кошовий. Виходить, ти вільний парубок?
Парубок. Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.
Кошовий. То ти покинув жінку? Еге – ге, недобре це діло, чоловіче.
Парубок. Кинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити.
Кошовий. О, то ти справжній козак! Запиши його, пане писарю!
Писар. Як кличуть тебе, хлопче?
Кошовий. Та не питай, а так і пиши: козак Борщ!
Учитель. А ось у курені новачків обов’язково піддавали випробуванням. Наприклад, давали завдання зварити куліш і ставили вимогу, щоб каша була була гаряча, як повернуться козаки. А самі ховалися й спостерігали, як буде діяти новобранець. Траплялося так, що хтось із новобранців, приготувавши страву, починав нервувати, панікувати. Коли козаки бачили, що новачок впадав у розпач, то такого не приймали й відпускали додому. А інші не занепадали духом, а, гукнувши кілька разів, махали рукою й казали: «Ну, не хочете їсти, то я сам наївся!» Такого відразу приймали до куреня. Це, звичайно, переказ – жарт, проте, хто відає…
- Дисциплина та суд у запорожців.
1-й учень. Військова дисципліна на Січі була заснована на принципах людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за порушення дисципліни. Дуже важливим було побратимство.
Сумлінне, чесне ставлення до своїх обов’язків та приязне до товаришів грунтувалося на патріотичному почутті кожного козака. Але й серед козаків, хоч і дуже рідко, траплялися ганебні вчинки. Взагалі – то документи свідчать, що козацький суд не був жорстоким. Часто винуватців брали на поруки або зменшували покарання, враховуючи сімейне становище.
2-й учень. Але суворо каралися такі злочини, як бійки з убивством, крадіжки, неповернення боргу або втеча з поля бою, зрада.
Залежно від тяжкості таких злочинів застосовувалися й відповідні покарання.
- Відрубування ноги або руки.
- Шибениця. (Приреченого привозили на коні, накладали на шию зашморг і, вдаривши коня, проганяли його. Часом підвішували за його або за ребро).
- Гостра паля. (Це дерев’яний стовп висотою 4 – 5 метрів із залізним наконечником. Страчений сидів на палі до смерті, а потім висихав так до кісток. Ця кара застосовувалася надзвичайно рідко).
- Киї – найпоширеніший засіб покарання. (Кий – нетовста дубова палиця). Злочинця приковували до ганебного стовпа, що був у фортеці. Це було великою ганьбою в товаристві козаків, де честь була дорожчою за життя. Біля стовпа клали в’язанку київ, ставили їжу й напої і годували злочинця. Кожен козак, проходячи біля стовпа, повинен був взяти кий і вдарити злочинця, приказуючи: «От тобі, вражий сину, щоб ти не крав і не роздавав, ми за тебе цілим куренем платили!»
Нерідко винуватого забивали на смерть. Від шибениці чи київ козака моглп врятувати дівчина, коли накривала його хусткою й оголошувала своїм чоловіком.
Учитель. (Висновок). У літописах, хроніках, державних документах, у піснях та думах закарбовувалася одна з найгероїчніших сторінок світової історії – Запорозька Січ, козацьке військо, демократична держава.
Якщо ж вилучити з літопису України 300-річний період козацького війська, забути наших гетьманів, то історія України буде неповноцінною на політичній карті світу. Відомо, що Запорізька Січ була християнською демократичною республікою. В усі часи слово «козак» означало вільну людину. Запорізька Січ до останніх днів свого існування (до 1775 р.) залишалася островом волі українців.
ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ МИСТЕЦТВОЗНАВЦІВ.
Подивіться на картину Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1 хвилина) і запам’ятайте якнайбільне предметів, зображених на ній. За командою ведучого записати ці предмети на аркуші.
Обладнання: записані на плакатах речення про звичаї козаків; на столах – рушники, глечики, полумиски, дерев’яні ложки; стенди з ілюстраціями про життя козаків; виставка книжок; портрети гетьманів; мультимедійна система, комп’ютер за записами українських народних пісень.
ЗМАГАННЯ МІЖ КОМАНДАМИ –
«КОЗАЦЬКИМИ КУРЕНЯМИ».
- ВІКТОРИНА.
- Коли виникло козацтво?
- Що означає слово «козак»?
- Де розміщувалася Запорізька Січ?
- Чому вона так називалася?
- Назвіть види зброї запорізьких козаків.
- Чим займалися лицарі ц вільний час?
- Назвіть гетьманів козацького війська.
- Які страви готували на Січі?
- Чи були на Запорізькій Січі школи і які?
- Як називався козацький човен?
- Як у дерев’яному відрі юшку зварити?
- Чому кажуть: «Краще смерть, ніж така жінка!»?
ІІ. «ЩО ОЗНАЧАЄ КОЗАЦЬКЕ СЛОВО?»
(Команди почергово витягують картки з написаними на них словами і дають повні відповіді).
- Булава (дерев’яна палиця з кулею угорі, яка може бути оздоблена коштовним метало та камінням; ознака влади).
- Писар (Перший помічник кошового, перекладач).
- Жупан (Верхній одяг козаків).
- Китайка (Різновид тканини).
- Оселедець (Пасмо волосся на голові у козака).
- Курінь (Приміщення, де жили козаки; військова одиниця).
КОНКУРС СИЛАЧІВ «ХТО МІЦНІШЕ СТИСНЕ ШАБЛЮ?»
Два козака стискують силомір.
КОНКУРС ДЛЯ БОЛІЛЬНИКІВ «ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД».
Із зав’язаними очима пройти через “перешкоди», не за чепивши їх. Помічники тримають стрічки одну нижче, іншу – далі й вище. Болільники з обох команд виконують вправу паралельно. Коли їм зав’язують очі, то стрічки зовсім прибирають. Болільники – учасники «долають» перешкоди під аплодисменти глядачів.
ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ
|